«Моя перша подорож по Закарпатті»

Ця розповідь для тих хто любить подорожувати (особливо пішки). Отже, збирайте веселу компанію, беріть паспорти, купуйте квиток до Вилока на Солотвинський поїзд і вперед!!!

Вилок (угор. Tiszaújlak) — селище міського типу у Виноградівському районі Закарпатській області України. Знаходиться на кордоні з Угорщиною. 90% населення етнічні угорці. Вокзал зустрів нас, а ми його о 5.52 28.03.09.

Православна церква у смт. Вилок, за 2 км від українсько-угорського кордону. На жаль більш детальнішою інформацією щодо неї не володію. Але це перша і остання православна церква, яку доводилось бачити у нашому маршруті.

Вилок. Вид на православну церкву (досить оригінальну, таких ще не зустрічав) і греко-католицьку (з права).

Місцеві вілли у Вилоку. Смт в основному розвивається за рахунок 
прикордонної межі з Угорщиною. Попередня назва села — Уйлок.
Сам Вилок заснований 1200 р., і зараз в ньому проживає бл. 3400 осіб. Відстань до Виноградова 16 км.

Церква у Вилоку, на жаль стосовно неї також не володію детальною інформацією, але по всьому є припущення що вона належить УГКЦ. При вході з обох боків, розташовані старі розписи; біля церкви знаходиться цікавий хрест, такі зустрічав лише на Закарпатті.

Не вірте інформації на кастлесі, що цей костел є основною метою
подорожі у Вилок, а він до речі 1788р. на честь св.Олени; башта 19 ст. Створений на межі бароко і класицизму. У Вилоку обов’язково треба подивитися ще дві цікаві церкви.

Думка учасника маршруту Карвацького Романа про костел у Вилоку : «Нічого такий храм. Цікавий ще й тим, що якщо пройти 100 метрів від його входу прямо, нікуди не звертаючи, то опинешся вже в Угорщині (це за умови, якщо тебе не застрелять прикордонники із вежі, яка стоїть на кордоні).»

Я вже був за 200 м від кордону з Польщею, милувався Румунськими Карпатами на Чорногорі ,а тепер і з Угорщиною.

Такий знак зустріне Вас при виїзді з Вилока у напрямку на Берегове. Особливо цікавий нижнім написом ,мені язик «ламається» щоб таке прочитати.

За одну подорож встигли побувати одразу у двох районах, правда у Виноградівському побачили лише Вилок, який запам’ятався тим що тут добре не погуляєш, на Вас чатують дядьки з автоматами (жарт). Паспорт обов’язково треба мати з собою.

Після Вилока маршрут заходить на територію вже Берегівського району — краю де «панують» угорці…

Перший пункт маршруту в уже Берегівському районі — Четфалва — село в Україні, Закарпатській області, Берегівському районі. Колишня назва — Четово. Засноване 1260 року.

Четфалва — розташувалось на правому березі ріки Тиса. Переважна більшість населення — угорці. Населення 800 чоловік, 99 % – угорці. Конфесійний склад 70 % – реформати (священник – Орбан Шандор), 15 % – римо-католики (священник – о. Поп Тихомер), греко-католики (священник – о. Мароші Іштван). Дуже цікаво…

Головною пам’яткою села є готична церква з дерев’яною дзвіницею 14-17 ст. По своїх архітектурних формах дзвіниця нагадує оборонні башти Чехії і Німеччини.

Майже 30-метрова дзвіниця…найвища дерев’яна в Україні. Із середини дзвіниці відкривається непоганий вид на навколишню територію.

На фото — готичний реформатський храм XV ст. з дерев’яною дзвіницею XVIII ст. Кам’яний костел походить, за останніми даними, ще з XV ст., а дзвіницю поставили біля його фасаду у XVIII ст.

Краєвид з дзвіниці. Це ансамбль католицького храму Святого Духа. Тут по черзі правлять службу Божу греко-католики і римо-католики (на загал їх 110, що складає 15% населення Четфалви). А на далекому плані ще можна розгледіти пасмо вулканічних Карпат.

Бене — наступний пункт нашого маршруту Берегівським районом.
Колишня назва — Добросілля. Засноване 1269 р.

На фото пам’ятка сакрального оборонного будівництва — мурований костел 15ст. з виступаючою від бабинця квадратною в плані, стрімкою вежею-дзвіницею, вузькими вікнами-бійницями. Дата зведення костелу відноситься до кінця 17ст. (за ПМА УРСР). Але на дошці на костелі вказано шо він 15 ст. Його недавно відреставрували, тому цей реформаторський костел виглядає колосально гарно.

Після ознайомлення з цікавою пам’яткою Бене, ми рушили на Квасово, що за 5 км від с. Бене.Тут на пагорбі над р.Боржава,
знаходяться руїни замку 12-13ст. Колишня назва села — Квасове.
Село одне з найдавніших поселень на Закарпатті.

Живописні руїни — це все, що лишилося від невеликого замку ХІІ ст. І причиною, цьому є не війни, не напади ворогів, хоча і таке було, а мабуть, все ж таки мешканці села. Наприкінці 19 ст. він ще знаходився в більш менш пристойному вигляді. Був замок зведений в 12 ст. як житловий, романського стилю, і виглядав він як замок феодала. Трикутний в плані, мав вежу діаметром в 12 м, оточений 6 м муром, і ровом, який заповнювався водою з р. Боржава. Відомо що замок зводили для оборони Соляного шляху.

У 16 ст. власник замку Павло Мотузнаї не раз грабував місцевих
селян і феодалів, унаслідок чого угорський дворянський сейм
постановив 1564р. зруйнувати замок, а майно господаря конфіскувати на користь держави. Відтоді замок не відбудовувався. Хочу зауважити — що від цього замку залишилося більше, ніж може здатися із першого погляду.

Реформатський костел — пам’ятник провінціальної кам’яної архітектури 12-14 ст. в селі Кідьош. Колишні назви Куйош, Зміївка. Засноване 1332р. В с. Кидьош також добре розвинене виноградарство.

Цікава споруда в Кідьоші, по моїх припущення належить громаді баптистів.

Кінцевим пунктом маршруту є м. Берегове. Перша згадка про місто 1141р. 1247р. король Бейла 4 надав місту статус королівського. Населення бл.26 тис. Сьогодні Берегове відоме своїми виноградниками і термальними джерелами.

Стара капличка на місцевому цвинтарі, на якому половина гробів з
хрестами, а половина без (мабуть так ховають кальвіністи).

Знаходиться в центральній частині міста. Перша письмова згадка про костел відноситься до 1247р., після цього він кілька разів перебудовувався. На вул. Ш.Петефі знаходиться костел Воздвиження Святого Хреста 13-15 ст.

Думка Карвацького Романа про цей костел : » Це доречі єдиний храм, який ми побачили під час цієї подорожі із середини. Ех як було приємно після всього того зайти у середину нормального християнського храму. Але чогось йому не вистарчає.. хм, чого ж? Ах, точно… півня…»

Висновок:

Ось такий маршрутик ми пройшли за один день відвідавши 6 місць за 12 годин, і пройшовши близько 30-35 км.

Думка безпосереднього учасника маршруту Берегівським районом Карвацького Романа про цю подорож : » Важко повірити, що за один день тебе можуть два рази зупинити прикордонники, ти можеш два рази заблудити, поїсти на руїнах замку, можеш на халяву випити вина, і сісти на поїзд в 15 кілометрах від того місця, де збирався. Правду кажуть, в цьому світі можливе все:)) «.

«Моя перша подорож по Закарпатті»: 2 комментария

  1. Молодець, гарно все описав, і підібрав хороші знімки. Ех, грандіозна мандрівочка тоді вийшла)). Найбільше мене тоді вразив замок в Квасове, я очікував побачити там пів стіни, а побачили досить солідні руїни. Як сказав тоді третій учасник нашого походу цією «українською Угорщиною» Хребтієвський Олексій: «Замок в Квасове — КВАСНИЙ замок!» ))). Правда розчарував костьол в Кідьоші, така собі споруда в стилі «пізнього пофігізму» яка своїми рисами нагадує трансформаторну будку; на вісімсотлітній костьол явно нетягне))). Сподобалася цвинтарна капличка-ротонда в Берегове і саме місто. Але найбільше сподобався шлях з Квасове на Кідьош, в якому довелося пробиратися крізь зелені зарослі славнозвісних звкарпатських виноградників, які совісно вартує не то гігантський собака, не то вовкулака; крізь ліс і поле, біля людей які посилають тебе в протилежний бік від потрібного тобі місця… і тому подібного. Але головне тут одне: подорож вдалася. Подорож сподобалася. І ще один крок в пізнані нашої історії, через призму архітектурних пам’яток зроблено. І буде зроблено ще не один такий крок. )))

  2. Надзвичайно вразила архітекура, особливо сучасна. Ці круглі вікноця і дахи до самої землі — це щось надзвичайне!

Обсуждение закрыто.